В історії кожної національної культури і літератури є імена видатних діячів, які достойно представляють свій народ у світовому сузір’ї його духовної спадщини.

Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, а й прославили її серед інших літератур світу. Коли звертаємо погляди до славетних наших попередників, котрі  бути життєвими дороговказами для всіх поколінь українців, яскравою, немеркнучою зіркою сяє нам Леся Українка.

Леся Українка - феномен людського духу, вибух духовності і інтелігентності, летюча Зірка яка проклала яскравий слід сучасникам і прийдешнім поколінням урок гідності, гордості, незламності духу і віри в світле майбутнє.

25 лютого 2020 року ми відзначаємо 149-у річницю з дня її народження.

Біографія Лесі Українки, геніальної української поетеси, вражає мужністю, подвижництвом і дає багатий матеріал для виховання в людях душевної краси, благородства, високого служіння світлим ідеалам людства.

Уже в ранньому дитинстві Леся проявляє поетичну обдарованість,  феноменальну пам'ять і здібності до вивчення мов.

Перші спроби початкуючої поетки знаходять гарячу підтримку її матері, вона пильно стежить за кожним рядком Лесі, виправляє її мову, вирівнює ритм і синтаксис і сама посилає її твори до галицьких видань. Їй же належить і псевдонім, під яким ті перші твори підписані – Леся Українка.

Так появилася в українській культурі велика літературна сила, яка піднялася понад багатьох митців і яка потім вразила світ силою свого духу.

Великий інтелектуальний потенціал Лесі Українки скоро затьмарився жорстокою й упертою хворобою, яка вкінці і звела її передчасно в могилу. Вже змалку Леся була тендітною, а на десятому році її спіткала велика біда – туберкульоз кісток.

Постійне лікування, операції, курорти не зломили сили духу цієї відважної жінки, а лише укріпили цей непереможний дух, змусили наполегливіше вчитися і працювати.

Її надзвичайно сумлінна праця над собою вражає. Через хворобу змушена була навчатися вдома з приватними вчителями. Не отримавши офіційної освіти, Леся Українка своїми знаннями рівнялася з провідними умами свого часу.

Не зважаючи на стан здоров’я Лесі, все нові й нові вірші виходили з-під її пера, все нові збірки з’являлися на світ. У них – зворушлива лірика, глибоке сприйняття природи й світу, палке слово громадянина-патріота, заклик до дій і боротьби задля блага рідного народу.

На важкому творчому  шляху Лесі Українки виникли, здавалося б, нездоланні перешкоди. Гніт царизму, сильна і жорстока політика гноблення українського народу створювали задушливу атмосферу, давили і топтали молоді пагони прогресивної культури, тероризували кращих її представників.

Література, мистецтво, на переконання поетеси, повинні піднімати людей на боротьбу, вселяти віру, почуття власної гідності. Гуманіст той, хто бореться, хто кличе на боротьбу. Гуманізм - не в жалості до «бідної жертви», не в заклинаннях проти грабіжників. Гуманізм - це боротьба за викорінення грабіжницького ладу, за повне знищення гнобителів.

Леся Українка стверджує войовниче людинолюбство як добру наступальну силу. Поєднуючи у своєму характері дар художника з темпераментом борця, Леся Українка і в своїй творчості органічно поєднувала широту історичного кругозору з гострим почуттям сучасності. Її творчість органічно поєднувала в собі особисте і суспільне, інтимне і громадянське. Ідеал свободи в концепції Лесі Українки виключав будь-яку систему гноблення, соціальної нерівності, панування меншості над більшістю.

Згодом Іван Франко писав: “Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини… Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою та різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою”.

Не зважаючи на стан свого здоров’я, Леся Українка завжди прагнула активної діяльності для користі українського люду. Так наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХІХ ст. вона влаштовувала літературні вечори, вистави, читала селянам художні твори, проводила різноманітні бесіди і навіть подавала медичну допомогу під час епідемії тифу.

Буваючи в Києві, поринала у вир літературно-мистецького і громадського життя, що не давало спокою імперській владі. В її помешканні у Києві проводилися обшуки з конфіскацією численної літератури і навіть із короткочасними арештами, як це було у 1907 році.

Глибоко ознайомившись із здобутками світової літератури, Леся Українка прагнула доносити кращі твори світу до українського народу. Тому багато перекладала з німецької, французької, італійської та східних мов. І в перекладах своїх вибирала тему боротьби за волю, провідну тему свого життя.

Творчість Лесі Українки настільки багатогранна і плідна, що навіть не віриться, що прожила вона лише 42 роки. Світова література не багато знає письменників з таким талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і мудрим розумом. Вражає багатожанровість її спадщини: чудова поезія, складні філософсько-психологічні поеми та геніальні драматичні твори.

Задля тих мрій жила й творила. Творила, перемагаючи важку хворобу. Її життя – це вияв великого героїзму. Проявляючи такий героїзм, вона закликала до активного життя й інших, її заклики не втрачають актуальності і в наш час.

Леся Українка – прообраз сучасної сильної жінки, в якої можна повчитись як упевнено йти до мети, як ігнорувати труднощі, як бути успішною, незважаючи на випробування долі.